Интерактивные литературные конкурсы СтихиЯ

1. вперёд скины

Skeenheads, go!
Разве какое-то значение имеет
Отсутствие эмоций на лицах этих мутантов
То что они ничем не лучше кактусов
Никак не доказывает что кто-то лучше их

Полная охинея даже без веры в безверие
Коричневые кресты и бритые головы
Мне чудиться что я проснулся с автоматом в руках
И знаками отличия лидера скинхэдовского движения

Но разве какое-то значение имеет
цвет кожи или характер нации
Неужели мне мало врагов?
Выходит мало

Но разве какое-то значение имеет, что нету никакой новой идеи
И что заводит нас лишь необходимость убийства, насилия, крови и мёртвого мяса

Вперёд, скинхэды!

2. укроросыйський брєд їїї (adults view only)

І вот, город Нью-Йорк охватила паніка. Табачний дим стайкамі пролєтал сквозь смог, вєтєр дул с Сєвєра. Сабакі бєшено лаялі і кусалі прастітуток. Самольоти з японськімі і чеченськімі камікадзе дружно питалісь врєзаться в послєдній нєбоскрьоб.
Небо шкребуть хмари
Удари дощу на обличчі
Обливають ніздрі
Наче сотні бридотнихкіз
Вживайте
Як же його в біса
Мумійо
На обід на ранок на ужін
Хліб розкисає від дощу
Ковбаса розчиняється в дощі
легені наполняються дождём
Идёт весенний свежий ливень
Цветы собирают в себя живительную влагу
Тронешь их бывало
А тут тебе та крапля як пиз..оне було в їбало
От,- думаєш, - як хорошо
Вся морда в воді
Смєшаной с цвєточной пильцой
Москалі тонуть у Волзі
Яка вийшла з берегів
У Грозному свято.

3. hopeless

а может быть ржавчина въелась уж в трубы
а может, дороги поломаны вьюгой
а может, весна нам тепла не несёт
лишь холод один

а вдруг не живу я
а может, в бреду я
а может, мой голос навеки простужен
а может, он даже навеки молчит

а может вода застывает в трубе
а может взрываеться кровью во мне:
авось умирает…

а может я протсо трусливый козёл
а может всего лишь застенчивый вор
а может я
заяц

но ржавые воды по трубам текут
но потные твари по кругу идут
не люди ль?

А может я просто коварный вампир
Я страшный, смеющийся, злостный упырь
А может
Я может
Продам и весь мир
С потрохами

Но мне говорят :
«гражданин, не хамите,
ведь жизнь наша есть
общежитие
и жить надо
дружно»
не знаю

а может то кровь чья-то в трубах течёт
и греет нам тело
так горячо
в белой ванне

4. якби джульєта вижила (некрофілія)

Коли на вулиці останні ліхтарі
од страху поховають свої очі
коли, немов повії, димарі
готові кинутись до всіх охочих

тоді розкриється чиясь труна
суха рука нору в землі прориє
а ти лежатимеш сама-сама
тривожно пестячи важку ряднину

ти будеш чути кожен крок його -
він в серці у твоїм луною одібється
коли ж од страху втомлена заснеш
його рука твого чола торкнеться

5. когда ты лежишь на персидских коврах

когда ты лежишь на персидских коврах
и мысль растекаеться медленной лавой,
тебя не прельщают кувшины с отваром травы,
яд в себе содержащей

ты будто расплавлен на лёгкие части,
иль даже на воздух ты весь перевёлся
но только встаёшь и шагаешь - отвара травы не хватает;
убийца ленивый играет кинджалом,
но знает, что благо бесплатно свершает лишь тот, кто глупец -
он от жизни не хочет монет получить полновесных,
и время потом провести на ковре на персидском чудесном,

запутавшись в прелестях нимф и паря под влиянием звуков,
которые глотки поющих рабов извергают,
смешавшись с чудесным звучанием арфы - небесной артистам награды.
но знай - не для тех она создана богом, кто за жалкое злато скупает
Орфея продажных детей
и Венеры порочных исчадий,
забывая, лежа на персидском ковре на чудесном,
что безумен наш мир и не в нём мудрый ищет блаженство

6. инфантилия

- о чём ты плакал, бедный мальчик
твои глаза опять влажны,
о чём ты плакал, бедный мальчик,
о чём ты плакал, расскажи.

расскажи мне, я твоя мама,
расскажи мне, я слёзы твои утру.

-я встретил девочку, мама,
она мне улыбнулась,
а потом ушла,
и я не в силах был пойти за ней.
я нашёл след от её ноги
и лежал в нём
пока песок не начал сыпаться из его краёв
в глаза мои, мама.

- отчего ж ты не пошёл за ней, мальчик,
неужели я плохо тебя кормила
и в ногах твоих недостаточно было силы,
чтобы догнать её

- вот что я скажу тебе, мама,
я видел, как обезьяна,
огромная волосатая горилла
совала девочке палку в живот
и она кричала,
как не кричат ни от боли, ни от радости.
а мне было так жалко смотреть на это, мама,
что я опять заплакал: мои глаза опять стали влажны

- о чём ты плакал, бедный мальчик,
твоии глаза опять влажны
о чём ты плакал, бедный мальчик,
о чём ты плакал, расскажи...

7. human errarium est (ломаная латынь)

Глупец человек
Сбежал с тёплых вод
В пустыне сухие,
Во льды, где снега,
И счастья теперь не дождется наверно
уже никогда

8. ***

Фальшивые цветы
Утреннего утра
Коврами плотными
Закроет ночь глаза

Вечерние фальшивые продукты
Кошмары вызвали
Средь снов твоих
Всегда
Одни лишь крики и трезвоны

Один лишь хохот и сарказм
Одни лишь раны называешь
Фальшиво
Краскою всех краск

9. Це було літом

Це було літом
Коли ще так солодко і притомно
Пахне тепле повітря
І розпечений асфальт

Головне було бігти
Забувши про все,
Окрім легенів,
Які треба правильно скорочувати

Тисячі сонць
Миготіли в очах
Водоспади поту
Від чола до ступень
Стікали

І дихалось вільно
Розправляло груди
Гаряче цілувало
До крові

Коли йшла злива
За мною

Теплою водою
Від шкіри до кісток
Проймала думка
Що чогось не вистачає...

Це було літом
Щовечірні пиятки
На ранок зцілювались
Холодним Дніпром

Несамовитим повітрям
Прохолодними напоями

А зараз зима

Холодна

як убита коханка

10. ше

ше
Шепоче вітер казку простирадлам
Вслід парі ніг з огидою дивлюсь
Сміюсь із вітру – дурень він бездарний
Не зміг мені шаленості дмухнуть

Тьма падає на місто
Трохи сумно
Маніяк чатує на твої думки
щоб потім зґвалтувати в простирадлах

напару з вітром
пару довгих ніг
заляпавши обличчя кров'ю
й припавши до холодних губ твоїх

11. irreverce po-hohliatsku

Краплина – не дощ
Тільки сльози
Мій місяць
Не сушить
Лиш час
Тікає сміється і рушить
Мов поїзд
Дурний пасажирський хробак

І я – пасажир свого часу
У нім несвідомо сиджу
Побачить світи, передбачить
На завтра погоду ясну

А той посміхається хитро
І хтиво шепоче мені
“Білизна, білизна, білизна,
в нервовій тупій голові”

12. Cмех был неестественно белым

Cмех был неестественно белым
Ночи такие полные пьяного счастья
Звонки в утробе мировых цивилизаций
Жаль но люди не имеют глаз на спине

И им так плохо видно
Это наивно
Как за спиной проходит скептически настроенный
Успешный человек

Век от которого нет спасения
Яд от которого нет лечения
Это похоже на глупую пародию
Столько причитать не положено
Даже старухе

Но зародилось новое влечение
Уличной давкой обветренное сердце
Гоночные крылья
Дырявой иномарки

Кино после 12 такое страшное
И глупая жизнь
Такая после сладких грёз
Ночных

Ых
Зарится бы в волосах твоих навеки
Но на меня положен запрет не говорить о любви

Холод сковал мои веки

Навеки
навеки
навеки

13. Пенсильвания

Нижайший тон грубого голоса
Кажется наиболее грозным
Мечты о том, чтобы залезть
В термальные воды (а на улице
Пусть будет 30 градусов мороза)

Прыгающие зайцы
Как символ непостоянства
Вакханалия идей
Непонятные понятия

И слова скорей как
воздуха колебания
штат моей мечты –
Пенсильвания

14. О невыносимой подружке, голосах и научных доказадельствах

Невыносимая подружка
Шепнула тихо мне на ушко:
«Смотри – я слышу голоса»
Я, хохотнув, ответил:

«Право, во что вы верите,
Ведь нет
тому научных доказательств»

Она без всяких препирательств
Сказала: «Нет»

15. Не надо кушать мясо звиряток

I am coming up in fear and trembling
The judge is old
But he is so bloodhound
What have I done?

First, I was born, but that’s not true
It’s trickery, it’s cheeky fraud
I came myself from womb of mother
To kill a lot of animals

Whose tears still burn my cheeks?
And blood of them still's running through my fingers...
So fucking what?
My fridge is full again with their bones
And flesh of piglets waits for bite of tooth…

16. Десь там

Десь там
У безкраїх степах
Живе Дух України
У сопілці

А тут немає його
Немає ані ніжного
Ані сильного
соромно мені за свою слабкість

...cилу шукають слабкі
Злі люди
У добиванні ще слабшого

Стоять хлопи як дуби
І дивляться, як знахабнілий олігофрен
Знущається над маленькою незайманкою,
Що злякано притискається до стіни.

17. в помощь постящимся

Предстану в терепете и страхе пред дряхлым и седым судьёй (но кровожадность, тем не менее, еще при нем).

«За что ж меня, в чем я повинен!?» – я сам себе найду ответ!

«Меня родили», я скажу вам, и сразу вижу:
я, наглец, пытаюсь пыль пустить вам в очи!
Вед самовольно вылез я с родительского живота,
И стать убийцею зверей покоя было мне милей.

...чьи слёзы палят щеки мне,
чья кровь ещё течет сквозь эти пальцы?
Блядь, ну и хуй,
Мой холодильник переполнен салом,
Плоть поросячья просится на зуб…

18. Карс

Підараси спиздили весь сніг у Карсі
І тепер там порепані землі
Немов вагіни
Шкіряться а може (- о хто знає напевно?!)
Хтиво посміхаються замерзлому небові і безглуздому зимовому Сонцю

А улюблена порноактриса Ка
Продовжує обсмоктувати хуї
Мудили-актори плюють їй на анус і довбають сраку своїми велетенськими хуями
Немов нічого не сталося

А ми нишком радіємо снігу, що нарешті услав наше причорнобльне місто
І сонцю, що відбивається від нього і сліпить наші втомлені душі,
Так що ми стаємо білими як святі угодники
Їбать мой хуй

Підараси спиздили весь сніг у Карсі
І тепер там порепані землі
Як перейобані пезди
Шкіряться а може (- о хто знає напевно?!)
Хтиво посміхаються замерзлому небові і безглуздому зимовому Сонцю

19. ти тікаєш мов у ліс прадавній в хащі Інтернету світового

ти тікаєш мов у ліс прадавній в хащі Інтернету світового
в них блукаєш і вдихаєш електронний запах
моніторних відблисків зелених
де свободи думка шаленіє, ось ще мить – і ти в її полоні

не зникає стук клавіатури – він навіки в цифровому коді
збережеться в документі ворда,
а тим часом нестійкі чорнила
вже посохли на папері жовтім

вже не треба пахощів соснових
вже не треба моря хвилі грати
в цифрових матеріях завзято
віє вітер в матрицях хвилястих

і струмок весняний каламутний протече по кластерах
неначе
по ріллі селянській і промоче
землю, що відкрила своє лоно,
для нових садівників сигналів.

Так! Я бачу це, вже скоро з моніторів
Буде молоко парне стікати,
Хліб із флуппі буде вилітати, і підсмажиться карась на диску…

20. Модні алкорефлексії

Розминка

Ранкова кава
Чудо із чорнила
Фотка мозку висушеного парами хмелю
Юність все ще грає у твоїх жилах

Умовивід споглядання

Перелякана вулиця тікає в нетрі тунелів
Недоторкані стіни, дахи, дорогі ресторани
І відсутність ідей,
Хібалише-знову-напитись

Скигління

І ніщо окрім часу дзвінка про кінець
Більше не переймає
І ніщо крім кінця і дзвінка
Лише мертві клітини нахабно
Нагадають про вбивство
І скажуть: початку в кінці цьому
Вже майже зовсім немає!

Надуманий епілог

Ставити крапку? Годі! Це смішно!
Нонсенс, у затишку англійськго пабу, за келихом доборого пива,
Хіба не бачиш ти воріт Раю!!!

21. Лісова пісня

Де чути терпкий запах хвої
І лагідні мотиви бджолиного жала
М’який затишок зажурливо обійняв мене
І стояли ми в милій позі
Немов усе, що є навколо,
Нас не стосується

22. nezrozumila poyeben

І вот, город Нью-Йорк охватіла паніка. Табачний дим стайкамі пролєтал сквозь смог, вєтєр дул с Сєвєра. Сабакі бєшено лаялі і кусалі прастітуток. Самольоти з японськімі і чеченськімі камікадзе дружно питалісь врєзаться в послєдній нєбоскрьоб.
Небо шкребуть хмари (небо царапают тучи)
Удари дощу на обличчі (удары дождя по лицу)
Обливають ніздрі (обливают ноздри)
Наче сотні бридотних кіз (словно сотни мерзких казлих)
Вживайте (употребляйте)
Як же його в біса (как же это на хуй...)
Мумійо (мумийо)
На обід на ранок на ужін (в обед на завтрак на ужин)
Хліб розкисає від дощу (хлеб раскисает от дождя)
Ковбаса розчиняється в дощі (колбаса растворяеться в дожде)
легені наполняються дождём (лёгкие наполняються дождём)
Идёт весенний свежий ливень
Цветы собирают в себя живительную влагу
Тронешь их бывало
А тут тебе та крапля як пиз..оне було в їбало
От,- думаєш, - як хорошо
Вся морда в воді
Смєшаной с цвєточной пильцой
Москалі тонуть у Волзі
Яка вийшла з берегів
У Грозному свято.

_________________________
Для нераздуплённых

и-ы
і-и
є-е
е-э
ьо(после согл.)-ё
йо (в нач. слова или после гл.)- ё

23. Горе мне! (Чеслав Милош)

Горе мне!
Ч. Милош.

1
Это правда, подобен пчелиному рою народ,
Мудрость он как пчела в свои соты несёт.
2
Я часами могу среди книг проходить,
Этажи не считая, подальше зайти в лабиринт.
Но вчера, одурманенный словом пророка,
Я забрёл далеко – вряд ли кто побывал в тех высотах.
3
Я тома разбросал – был не в силах прочесть даже слова,
Мне казалось, все буквы слизала корова.
4
Горе мне, докатился, почтенные!
Ваши тертые бороды, долгие ночи при свечке,
Жен печаль, что уснули в холодных постелях…
В Лету канет посланье,
Что могло б для потомков сберечься…
5
А дома варенье варили в тот день,
И пес твой храпел у камина.
Пробудившись, зевнул, посмотрел на тебя,
Будто знает он истины мира.

Интерактивные литературные конкурсы СтихиЯ